Креативний розвиток дошкільників (доповідь на педраді)

Термін «креативність» у педагогіці та психології набув поширення у 60-ті роки XX століття. За сучасних умов він активно використовується в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних авторів (В. Дружинін, Л. Єрмолаєва-Томіна, М. Козленко, О. Лук, А. Маслоу, О. Матюшкін, В. Пєтухов, Е. Торенс, К. Тошина, М. Лещенко, В. Франкл, Е. Фром та ін.) 

Проте згадане поняття не можна визнати чітко та однозначно визначеним, не запропоновано єдиного підходу або концепції креативності. Тільки в зарубіжній психології існує близько сотні визначень згаданого поняття, що відбивають уявлення дослідників, представлених в межах численних концепцій креативності.

З огляду на вищевикладене, наше завдання полягає у виробленні якомога адекватної технології формування креативної компетенції вихователів та активізацію їхнього творчого потенціалу до здійснення навчально-виховного процесу відповідно до вимог сучасного соціуму, тобто формуванню гармонійно розвиненої особистості. До поняття формування гармонійно розвиненої особистості ми відносимо і здатність педагога до формування креативності підростаючого покоління.

Креативність (від лат. creatio – створення) – творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактору. На думку П. Торренса, креативність включає в себе підвищену чутливість до визначення цих проблем, до дефіциту або протиріч знань, дій з визначення цих проблем, до пошуку їх рішень на основі висунення гіпотез, до перевірки і зміни гіпотез, до формулювання результату вирішення. Для визначення креативності використовуються різноманітні тести дивергентного мислення, особистісні опитувальники, аналіз результативності діяльності. З метою поліпшення розвитку творчого мислення можуть використовуватись навчальні ситуації, котрі характеризуються незавершеністю або відкритістю для інтеграції нових елементів, при цьому учнів заохочують до формулювання великої кількості питань. Отже, креативність – це творчі здібності індивіда, здатність породжувати незвичні ідеї, відхилятись від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації.

У свою чергу принцип креативності у роботі педагога та в навчально-виховному процесі полягає у максимальній орієнтації на творче начало у навчальній діяльності, засвоєнні власного досвіду творчої діяльності. Тут мова йде не просто про просте «видумування» завдань по аналогії, а передусім мається на увазі формування в учнів здатності самостійно знаходити рішення завдань, які не зустрічались раніше, самостійне «відкриття» нами нових способів дій.

Поняття творчої особистості можна трактувати двома шляхами. Відповідно першому, креативність або творча здібність у тому чи іншому змісті властива кожній людині. вона також невід’ємна від людини як здатність мислити, розмовляти, відчувати. Більше того, реалізація творчого потенціалу, незалежно від його масштабів, роблять людину психічно повноцінною. Позбавити людину такої можливості – означає викликати в неї невротичний стан.

Погляд на креативність як універсальну рису особистості людини, зокрема, майбутнього педагога, завданням якого є активізація творчого потенціалу вихованців, передбачає визначення розуміння творчості. Творчість розуміється нами як процес створення чогось нового, при чому процес не запрограмований, непередбачуваний і раптовий. При цьому до уваги не береться цінність результату творчого акту і його новизна для великої групи людей, для суспільства або для людства. Головне, щоб результат був новим і значущим для «творця». Самостійне, оригінальне вирішення дитиною задачі, котра вже має відповідь, буде творчим актом, а його самого вже варто оцінювати як творчу особистість.

Згідно другого трактування, не кожну особистість варто вважати творчою особистістю або творцем. Подібна позиція пов’язана з іншим розумінням природи творчості. Тут крім незапрограмованого процесу створення нового, береться до уваги цінність нового результату. Він повинен бути загальнозначущим, хоча його масштаб може бути різним. Важливою рисою творця є сильна і стійка потреба у творчості. Творча особистість не може жити без творчості, вона бачить у ній головну мету і основний зміст свого життя.

Багатьом людям, навіть творчо обдарованим, не вистачає творчої компетентності. Можна виділити три аспекти такої компетентності.

По-перше, на скільки людина готова до творчості в умовах багатовимірності та альтернативності сучасної культури.

По-друге, наскільки вона володіє специфічними «мовами» різних видів творчої діяльності, набором кодів, котрі дозволяють їй дешифрувати інформацію з різних галузей і перекласти «мовою» своєї творчості.

Третій аспект творчої компетентності являє собою ступінь оволодіння особистісною системою «технічних» навичок та умінь, від якої залежить здатність здійснити задумані та «придумані» ідеї.

Саме креативна здатність ґрунтується на творчій фантазії, яка є синтезом уяви та емпатії (перевтілення).

Завданням педагога і є активізація цієї творчої фантазії, яка в свою чергу активізує креативність та розвиває вроджені творчі здібності.

Можна зауважити, що головним завданням є активізація усіх своїх креативних здібностей і вироблення мотивації до здійснення навчально-виховного процесу засобами творчості, тобто пошуку креативних шляхів до розвитку власного творчого потенціалу та креативності вихованців.

Які ж є риси творчої особистості:

• творчій особистості не властивий кон­формізм. Саме незалежність суджень дає змогу знаходити шляхи, якими через страх виглядати смішно не насмілюються йти інші люди;
• хоча творча людина і відверта, корис­тується популярністю, але їй нелегко увійти в життя соціальної групи;
• творча особистість лише тоді сприймає загальноприйняті цінності, коли вони збіга­ються з її власними;
• вона не догматик, її уявлення про життя та суспільство, про сенс вчинків можуть бути неоднозначними;
• допитлива, постійно прагне об’єднати дані з різних галузей;
• полюбляє бавитися, в неї з’являється безліч чудернацьких ідей, має дитячу здатність дивуватися й захоплюватися;
• полюбляє мріяти, може дивувати інших через те, що впроваджує в життя «безглузді» ідеї, інтегруючи ірраціональні аспекти своєї поведінки.

Умови, що заважають виявленню твор­чості:

• стереотипи мислення;
• страх помилитися, прагнення не оригі­нально розв’язати завдання, а отримати високу оцінку;
• надто велике бажання може гальмувати творчий процес — щоб імпровізувати, потрібне натхнення;
• однопланові знання не сприяють твор­чості, потрібні широкі інтереси в різних жит­тєвих сферах;
• страх бути в центрі уваги, небажання зда­ватися «білою вороною», екстравагантною.

Креативний розвиток

     Проблема розвитку творчої особистості викликає гострий інтерес у всьому світі. Розв’язання її суттєве в зв’язку з тим, що головна умова прогресивного розвитку суспільства – людина, що здатна до творення.  У сучасному світі необхідно від початку, з перших років життя людини, закладати основи розуміння світу як такого, що динамічно змінюється, в якому особистість перебуває в стані постійного творення цього світу і самого себе.

    Виховання творчої особистості починається з дошкільного віку. У змісті цієї проблеми, яка стала провідною, повинно бути покладено диференційований, тобто особистісно-орієнтований, підхід до кожної дитини, що забезпечує високий рівень розвитку її творчого потенціалу. Адже кожна дитина індивідуальна. В кожної дитини є свої певні нахили, здібності, інтереси. І підхід до кожної дитини  повинен бути різний.

         До виходу в світ нової програми «Я у Світі» переважна більшість педагогів не диференціювала поняття «творчість» та «креативність» проте  це не є правильним. Творчість – це людська діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи  потреби в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, об’єкти, схеми поведінки, Робить власні «відкриття». Слід зауважити, що «нове» стосується тільки конкретно взятої людини, захопленої творчим процесом, оскільки не все нове для певної людини є таким для людської культури, накопиченої в результаті суспільно-історичного розвитку людства . Отже  йдеться про відносний характер нового,  оскільки воно може мати елементи вже відомого у незвичному поєднанні чи спробі використання.

    Поряд з поняттям  «творчість» вживається й «креативність». Креативність розглядається вченими як характеристика творчого потенціалу особистості.

         За словником «Дошкільна освіта», «креативність – це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає досить стійку характеристику особистості». Креативність дошкільника – готовність до непередбачуваних рішень, допитливість,здатність до коментування процесу та результату діяльності, мотивацію досягнень, розвинуту уяву, а також здатність до створення творчого образу, який відрізняється оригінальністю, варіативністю, гнучкістю та рухливістю.                                                        

     Існує 4 стадії прояву дошкільником творчої активності:

- Перша стадія : наслідування – дитина повторює готовий спосіб дії за дорослим заради досягнення нею бажаного результату .

- Друга стадія: творче наслідування – дитина повторює дії дорослого , але з деякими не істотними змінами. На цій стадії в дитини є можливість вперше самовиразитися , виявити переваги в своїх схильностях .

- Третя стадія: репродуктивна творчість – дитина  бере за основу схему дій дорослого , але вносить свої істотні зміни ,  перевіряє , підпорядковує свої дії до певних умов , ситуацій . Ця стадія характеризує дошкільників-креативів.

- Четверта стадія :справжня творчість, створення нового – створення оригінального нового, спираючись на свої здібності і нахили. Ця стадія доступна лише дорослим на піку свого креативного розвитку, з достатнім досвідом умінь і знань .

     На реалізацію креативного розвитку  дошкільників, на нашу думку, впливають такі чинники:

- накопичення вражень про навколишній світ (щоб сформувати творчі здібності, дитині необхідно накопичити якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів діяльності. Пізніше дитина зацікавиться процесом творчості спочатку в тому виді діяльності, який їй подобається найбільше. Сформувавши інтерес дитини до будь якого з видів діяльності  вам вдасться захопити виховання процесом творчості).

- створення розвивального середовища (педагог має створити в дитячому садку сприятливі умови щоб задовольнити природне прагнення дитини до креативності . До таких відносяться: розвивальні завдання , правильна оцінка досягнень дітей у творчій діяльності, утримання від негативних оцінок під час прояву дитиною творчої активності, ситуації вільного спілкування, відповіді на численні запитання дітей, можливість дитини побути на самоті , давати дитині достатню свободу для реалізації своїх творчих завдань, бережне не нав’язливе спонукання до прояву творчих дій, а також  наявність необхідних для творчості матеріалів (вони завжди мають бути доступними для дитини).

- креативність і емоційність  педагога ( педагоги мають зберегти у своїй душі дитину: безпосередність, доброзичливість, чистоту думок, мрію, довірливість, казку, захоплення від відкриття світу, доброту. )

- робота з сім’єю (педагоги мають інформувати батьків про шляхи розвитку креативності дітей, щоб більш гармонійно і цілісно підійти до цього питання).

     Всі ці чинники враховують педагоги Обавського ДНЗ в своїй роботі.

         Використання творчих завдань у роботі з дітьми надає широких можливостей  для розвитку дитини. По-перше ці завдання вчать, розвивають та виховують .По-друге, це прекрасна можливість для спілкування дитини як з дорослим, так і з однолітками. По-третє, творчі завдання  стимулюють пізнавальну активність дитини, привчають її бути спостережливою, допитливою, сміливою в пізнанні навколишнього світу.

         Систематичне використання творчих завдань в освітньому процесі дошкільного навчального закладу робить навчання дітей легким та цікавим, зблизить їх, дозволить бути безпосередніми, невимушеними, оригінальними. Відповідно, і дорослий , який творчо працює з дітьми, стає уважнішим до проявів дитячої індивідуальності, виявляє у дитині неповторні риси та розвинути їх .

Притча «Мудрість батьків»

Приходить до батька молода дівчина і го­ворить:

—   Тату, я втомилася, у мене таке важке жит­тя, так багато проблем, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил… Що мені робити?

Замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв із води моркву та яйце і налив у чашку кави з третьої каструлі.

—   Що змінилося? — запитав він свою дочку.

Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинились у воді, — відповіла вона.

—   Ні, доню моя, це лише поверхневий по­гляд на речі. Подивися: тверда морква, побу­вавши в окропі, стала м’якою і піддатливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, а змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обста­вин — окропу. Так і люди: сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі й ніжні лише тверднуть і зміцнюються…

—   А кава? — запитала дочка.

—   О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його — перетворили окріп на пре­красний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин — вони зміню­ють самі обставини і перетворюють їх на щось нове й прекрасне, отримуючи користь і знання в такій ситуації.

Література:

1. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К. : Райдуга, 1994. – 61с.

2. Дубасенюк О. А. Креативний підхід до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів / О. А. Дубасенюк // Креативна педагогіка. – 2011. – № 4. – С. 23-28.

3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

4. Личность : внутренний мир и самореализация : идеи, концепции, взгляды / сост. Ю. Н. Кулюткин, Г. С. Сухобская. – СПб., 1996. – 175 с.

5. Овчаров С. М. Індивідуально-диференційована система професійного навчання майбутніх учителів інформатики : монографія / С. М. Овчаров. – Полтава : АСМІ, 2010. – 120 с.

6. Педагогічна практика : навчально-методичний посібник / уклад. А. В. Іванченко, О. А. Дубасенюк, А. А. Сбруєва, О. Є. Антонова. – Житомир : Житомир. держ. ун-т, 2005. – 126 с.

7. Сисоєва С. Основи педагогічної творчості : підручник / С. Сисоєва. – К. : Міленіум, 2006. – 344 с.