Впровадження методів арт-терапії в роботу з дошкільниками (доповідь)

Арт-терапія — терапія мистецтвом, відносно новий метод психотерапії. Уперше цей термін був використаний Андріаном Хілом у 1938 р. при описі своєї роботи з хворими туберкульозом і незабаром отримав широке поширення. В наш час ним позначать усі види занять мистецтвом, що проводяться з розливальними  та лікувальними цілями . Ефективність застосування мистецтва в контексті лікування ґрунтується на тому, що цей метод дозволяє експериментувати з почуттями, досліджувати і виражати їх на символічному рівні.

Терапія мистецтвом є посередником при спілкуванні дитини і дорослого на символічному рівні. Образи художньої творчості відбивають усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи, мрії, конфлікти, спогади.

Нині дослідники виявили, що пишучи, малюючи чи ліплячи із пластиліну, людина повністю розслабляється, частота її пульсу суттєво знижується і це дозволяє їй бодай на короткий час опинитися у стані гармонії. Гармонії з собою.

Цікавий факт, що починаючи з ХХ сторіччя, коли людина досягла небаченого раніше прогресу, вона поступово стала повертатися до примітивних форм творчості, бо саме через них людина усвідомила можливість пізнання себе. Спершу арт-терапія використовувалась лише в психіатричних клініках, пізніше терапевти стали застосовувати її значно ширше. І не лише з хворими.

Ефективність арт-терапії викликана  двома основними факторами.

По-перше, це її універсальність. Її використовують якщо є проблема, і якщо такої немає

Арт-терапія наголошує на тому, що у людини не обов'язково мусять бути проблеми. Головна мета арт-терапії - допомогти особі саморозкритися.

Другим фактором є екологічність арт-терапії, її безпечність. Людина може не озвучувати свої проблеми, а виконуючи які-небудь дії, починає сама їх вирішувати.

До основних видів арт-терапії належать: образотерапія (живопис, графіка, скульптура, різьба, інсталяція, вироби з тканини і шкіри тощо), бібліотерапія (робота з літературою), танцювально-рухова терапія, казкотерапія, музикотерапія, драматерапія і т.д. З появою нового методу з'являється новий вид арт-терапії, і зважаючи на стрімкий розвиток цього психотерапевтичного напрямку, вчені не завжди встигають їх класифікувати.

До основних форм арт-терапії належать:

групова;

індивідуальна;

сімейна.

Чим відрізняється від навчання образотворчої діяльності:

В арт-терапії важлива не стільки естетична цінність малюнку, скільки його емоційна цінність, отримання задоволення в процесі роботи, розкриття себе. Тому результати арт-терапевтичної роботи не можна оцінювати як „Правильно” чи „не правильно”.

Завдання арт-терапії

лікування

зцілення

психокорекція

реабілітація

психопрофілактика

розвиток

діагностика

Безпосередні завдання

вираження почуттів

розкриття творчого потенціалу

розвиток навичок включення в колективну діяльність

Арт-терапія включає в себе:

• Нетрадиційні напрямки із образотворчої діяльності, направлені на корекцію мотиваційної сфери дитини, та передбачає психологічний супровід сюжетних ліній, створених дитиною;
• Створення колажів із малюнків,  фотографій, символів, природних матеріалів навчає дитину «спілкуватися» з навколишнім середовищем;
• Пальчиковий театр та нетрадиційні форми роботи з папером має на меті психокорекцію моторної, когнітивної, мотиваційної сфери дитини. За допомогою сюжетно-рольової гри діти знайомляться з елементами виразних рухів, мімікою, жестами;
• Робота з тістом, тісто пластика передбачає корекцію рухової можливості дитини, корекцію пізнавальних і творчих можливостей дитини;
• Малювання на тканині губкою, пальцями та долонями підвищує потреби в активності та реалізації моторних та емоційних можливостей;
• Сенсорна інтеграція та психокорекція передбачає знайомство дитини з формою, розміром, площиною та частинами предметів, що сприяє психокорекції пізнавальних процесів, мотивації, а також підвищенню соціальної адаптації дитини;
• Одним із найцікавіших напрямків терапії є створення вистав дітьми шкільного віку за допомогою ляльок. Беручи участь у лялькових виставах, учні початкових класів навчаються грати сюжетні ролі за казкою й «приміряти ту чи іншу роль на себе. Упродовж заняття діти не тільки  отримують задоволення від пізнання навколишнього світу, але й вчаться керувати собою та відчувати темпоритм сюжету. Ляльковий театр спрямований на формування емоційної сфери дитини, розвиває пам’ять, мислення, увагу та уяву.

Етапи арт-терапевтичної роботи:

1. Налаштування ("розігрів")	Підготовка учасників до спонтанної художньої діяльності та внутрішньогрупової комунікації	Використання різноманітних ігор, рухових і танцювальних вправ, нескладних образотворчих прийомів. Наприклад, варіанти техніки "Карлючки", техніка "Закритих очей", це дозволяє знизити контроль з боку свідомості в процесі малювання
2. Актуалізація відчуттів	Актуалізація візуальних, аудіальних, кінестетичних відчуттів. Пошук дитиною адекватного власному настрою й емоційному стану зображення за допомогою музики і рухів	Використання різних сенсорних вражень - „Підзорна труба”, „Аромат надихає” Корисно підключити  елементи  музикальної і танцювальної терапії у поєднанні з образотворчим мистецтвом. Для заняття підбираються малознайомі мелодійні композиції без тексту. Гучність звучання встановлюється за спільною згодою.
3. Індивідуальна образотворча діяльність	Використання індивідуальної творчості для дослідження власних почуттів, проблем і переживань	Арт-терапевт повинен підкреслити, що головним є спонтанне малювання, яке не буде оцінюватись. Малюнок на цьому  етапі має важливий діагностичний зміст, але необхідно утриматись від поспішної інтерпретації
4. Етап вербалізації	Створення атмосфери терапевтичної взаємодії. Вербалізація думок, почуттів, переживань, які виникають в процесі образотворчої діяльності	Необхідно створити таку ситуацію, щоб дитина могла усвідомити, що в інших дітей також є подібні проблеми і вони переживають такі ж відчуття. В   результаті   сприятливої   взаємної підтримки створюється        сприятливе терапевтичне середовище. Кожен учасник групи показує свій малюнок і ділиться враженнями. Ступінь   відкритості і щирості залежить від багатьох факторів, в тому числі від рівня довіри до групи й арт-терапевта. Можна запропонувати скласти казку про свій малюнок і придумати для нього назву
5. Етап колективно ї роботи	Переведення травмуючих переживань в комічну форму, створення ситуації "емоційного переключення", яке призводить до катарсису, звільнення від неприємних емоцій	Учасники об'єднуються в малі групи, вигадують і розігрують невеликі спектаклі. Драматичний сюжет   в   момент озвучення повинен бути побудований таким чином, щоб викликати сміх у акторів і глядачів. Цей етап, заснований на спільній творчій діяльності і груповій комунікації, активізує групові процеси, сприяє формуванню позитивного досвіду, засвоєнню групових норм і цінностей
б. Заключний етап	Набуття позитивного досвіду, самоповаги, самосприйняття, закріплення почуття власної цінності	Атмосфера довіри, яка панує на заняттях, допомагає дітям сприймати індивідуальні відмінності кожного, краще зрозуміти себе та інших учасників групи. Закінчуючи заняття, важливо підкреслити успіх кожного і групи в цілому

В представленій структурі спостерігається логічність і послідовність етапів заняття. Але в кожному конкретному випадку воно наповнюється певним змістом і прийомами роботи, в залежності  від цілей і мети загальної структури арт-терапевтичного заняття. На практиці воно супроводжується різнобічними емоційними проявами, яскраво вираженими в невербальних і вербальних формах.

Варто враховувати той факт, що розуміння особливостей, закономірностей і психологічних механізмів образотворчої діяльності в поєднанні з відповідними прийомами, методами і техніками роботи один з ефективних способів переходу до невербальної комунікації, доступної кожній людині. Наблизитись до таємничого світу малюнку значить наблизитись до розуміння внутрішнього світу людини, її справжніх почуттів, переживань і проблем.

Отже, арт-терапевтична робота, а особливо дитячий малюнок наділений діагностичними, психотерапевтичними, корекційними та виховними можливостями. Малювання, в свою чергу, можна розглядати як соціальну техніку збалансованості внутрішнього стану фізичних, психічних та емоційних якостей в розвитку дитини.

Література:

1. Кононко О. Л. Плекаємо в малечі почуття самовартісності. – Х.: Ранок, 2010
2. Яценко А. В. Школа радісної родини. ТРВЗ. - Х.: Ранок, 2010
3. ОСОБЛИВОСТІ АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ. /Банкул Л. Д., Ізмаїльський гуманітарний університет, Сорока О.В., Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка